В усіх культурах і серед різних народів діє один універсальний принцип розвитку парафії, який, на мою думку можна  проаналізувати і застосовувати у пастирському служінні. Це принцип спільнот, малих груп.  В динамічних парафіях пастирська праця не являється зоною праці одного, або кількох священнослужителів, але розділена  між аніматорами- лідерами багатьох молитовних груп, кількість яких постійно зростає і з них складається християнська громада. Всередині цих груп розвиваються живі, братні відносини, що заохочують віруючих уподібнюватися до Христа, євангелізувати, вивчати Святе Письмо і служити Церкві.

Потрібно, щоб появлялися малі групи і цим групам була довірена настоятелем певна пастирська  праця: турбота, підтримка, відвідування, живі відносини, вивчення Біблії і т.п. В групах люди відкрито і чесно діляться своїми болями і радостями, моляться один за одного, несуть тягарі один одного. В Святому Письмі є 15 місць із словами «один одного»- любіть один одного, шануйте один одного, служіть один одному…Найкраще робити це в малій групі, де люди уподібнюються до Христа і де відбувається євангелізація.

Первісна церква складалася з малих груп, котрі стрімко росли і ділилися. В країнах, де християн і досі переслідують Церква складається з малих груп, які  незважаючи на переслідування швидко зростають. В групи запрошують знайомих і сусідів, в групах несуть тягарі один одного, діляться доброю новиною, воцерковляються.

Малі молитовні групи в парафії можуть складатися із трьох типів людей:
а)активних християн, які приймають участь в житті Церкви, вивчають Боже Слово і регулярно відвідують богослужіння;
б)парафіян, котрі відвідують церкву приблизно один раз у місяць;
в) людей, які дуже рідко приходять до церкви, приблизно один-два рази у рік. Поступово, в наслідок праці, спілкування і молитви, ті, хто відвідує храм раз у місяць, стають активними і живими парафіянами, ті, хто відвідував церкву раз у рік, поступово воцерковляються і пізнають Бога. Група кількісно і духовно зростає, ділиться на кілька нових із новими лідерами, яких священик виховує і плекає з числа живих і активних християн – Церква зростає! Конфлікти вирішуються в малих групах, люди вивчають Біблію в малих групах, діляться досвідом в малих групах!

Статистика говорить, що з усіх громад, які динамічно розвиваються, в 78% акцент поставлений на розвиток малих груп. Це всесвітнє дослідження! В цих громадах стараються, щоб усі вірні належали до малих груп. Мета малих не в тому, щоб щось вивчати, мета молитовних груп: воцерковлення, уподібнення до Христа, євангелізація інших людей. Це саме те, про що говорив собор нашої Київської Архиєпархії: «Христа прийняти, Христом жити, Христа свідчити!»
Багаторічний досвід праці із мирянськими спільнотами підказує, що найкраще, коли кількість членів групи не перевищує десять –дванадцять осіб, приблизно однакового віку і статі. Тобто групи повинні бути різновікові. В  групах люди отримують відповідь і задоволення своїх фундаментальних потреб: бути прийнятим, вислуханим, бути любленим і потрібним. Обовязок лідера і активних учасників- кожним поцікавитися, підтримати, вислухати, допомогти у важку хвилину. Тільки  у контексті групи можна знати, чим живе люди, чого потребує, що її болить. Цього не можна побачити на недільній Службі. Потрібно тісне особисте спілкування. 

Найважче і найважливіше- вибрати лідерів, керівників малих спільнот. Ми, священики, повинні в першу чергу про них турбуватися,  виховувати, формувати і навчати. Дати їм все необхідне для служіння і постійно бути поряд, щоб вони допомогали людям пізнавати Христа. Кожен лідер, це пастир, завдання якого- годувати, оберігати, знаходити. Малі групи-  не новий винахід. Ісус заповідає учням, любити один одного як Він полюбив їх- своїх учнів. А Він робив це в малій групі, спільноті з дванадцять осіб, які пізніше самі ішли в світ і створювали нові малі групи- християнські громади. Ісус спочатку навчив свох учнів, а потім доручив їм завдання. Перші християни разом молилися, споживали їжу, вивчали Слово і разом виходили на арени цирків для розтерзання звірами! Їх зв’язував глибока любов до Бога і один до одного. В них була жива спільнота! Їхньою метою було іти за Христом, жити як Христос і померти за Христа! В Старому Завіті Мойсей, за порадою свого тестя поділив міліонний народ на велику кількість малих груп по десять людей в кожній. На чолі групи (десятка)стояв керівник, що був підзвітний, сам перебував у групі керівників п’яти десятків, потім ішли керівники сотень і тисяч. В такий спосіб вирішувалися потреби і проблеми кожного ізраїльтянина. Усі були вислухані!

А ось слова з послання нашого патріарха Святослава Шевчука: «Парафія є спільнотою спільнот. У ній існують різні молитовні групи, братства та молодіжні організації. Всі вони покликані укріплювати єдність і любов між членами парафіяльної спільноти. Підтримуючи одні одних молитвою, обмінюючись Божими дарами та співпрацюючи в дусі Христового служіння…»

Якщо створення малих груп не входить у плани розвитку вашої парафії, це зв’язує їй руки і ноги. Звичайно, щоб створити малі групи, потрібно переглянути звичні підходи, відмовитися від амбіцій, довіряти людям. Це не легко. Але ті громади, які це зробили- активно зростають! Малі групи вимагають постійної уваги, підготовки матеріалів для зустрічей, праці з аніматорами, підготовка нових лідерів, проведення занять із ними і велика кількість іншої праці. Настоятель не може попросити когось відповідати за малі групи, не може організувавши відпусти на самоплин. Тут потрібна наполегливість і бульдожа впертість. Ви не зможите також контролювати все і повністю до дрібниць. У вас є вибір: бути тренером великої команди, чи самотнім  гравцем! Тренер виховуючи команду може зробити набагато більше, ніж один гравець, що самостійно ганяє м’яча.

Не можна просто в один день поділити громаду на малі групи. Потрібно її готувати довший час, через циклипроповідей та наук на тему місії, євангелізації, малих груп. А коли це стане їхньою потребую, допомогти -навчити і організувати малі групи. Самому показуючи приклад, брати участь в малій групі, наприклад, у щотижневій  зустрічі керівників груп. Це дуже важливо. Лідери турбуються про інших людей своєї групи, але і самі найбільше потребують турботи і підтримки! В них також бувають проблемо в сімї і на роботі. Їм потрібен час і увага. Якщо не вкладемо у лідерів, малі групи не будуть розвиватися. Молитовні групи допомагають нам будувати відносини і бути жертовними. Адже кожен віруючий має потребу в спілкуванні з іншими віруючими людьми, кожен має потребу в духовній підтримці, кожен вчиться в інших людей. В групах ми вчимося спільної молитви, свідчення і відповідальності. На моє глибоке переконання малі молитовні групи- це найкращий інструмент даний нам Богом, щоб виконати велике доручення Церкви: іти і навчати всі народи!